2 сентября 1996 года гривня заменила карбованцы и стала национальной валютой Украины. Обмен карбованцев в гривню в виде банкнот и разменных монет был осуществлен с 2 до 16 сентября 1996 года в соотношении 100 тысяч карбованцев к 1 гривне.
2 сентября 1996 года гривня заменила карбованцы и стала национальной валютой Украины. Обмен карбованцев в гривню в виде банкнот и разменных монет был осуществлен с 2 до 16 сентября 1996 года в соотношении 100 тысяч карбованцев к 1 гривне.
Точно, дата...Помнится, тогда курс гривны был 1.8 гр/ $
"В НБУ подсчитали, сколько гривневых банкнот приходится на одного украинца"
[Скрытый текст]
В НБУ подсчитали, но журналисты как обычно всё перепутали - пишут, что "в обороте 2,8 млрд банкнот", а "всего с момента начала обращения гривны было введено в наличное обращение гривневые банкноты на сумму более 3,1 млрд грн", т.е. у журналистов получается, что в обороте фатически только единички...
Если посмотреть новость в первоисточике на сайте НБУ: [Скрытый текст] то банкноты на сумму 3,1 млрд грн были введены в оборот при обмене карбованев на гривну, а в данный момент в обращении банкнот на 295,6 млрд. грн. (2,8 млрд. шт.)
для интереса:
некто судился с НБУ из-за дизайна гривны
№2-715/08
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2008 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді Гримич М.К.
при секретарі Бульбі Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Національного банку України, Державного казначейства України про визнання авторських майнових та особистих немайнових прав на твір порушеними, стягнення компенсації за порушення авторських майнових та особистих немайнових прав на твір, стягнення компенсації за моральну шкоду завдану порушенням авторських майнових та особистих немайнових прав на твір та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- стягнути з Національного банку України на користь позивача компенсацію у розмірі 11104 мінімальних заробітних плат, а саме, 3159088 (три мільйони сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят вісім) гривень за порушення Національним банком України авторських майнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2на банкнотах номіналом 200 гривень зразка 2001 року за період з 01 січня 2005 р. по 31 серпня 2005 р. включно;
- стягнути з Національного банку України на користь позивача 100000 (сто тисяч) гривень компенсації за моральну шкоду, завдану порушенням Національним банком України особистих немайнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2, на купонах багаторазового використання номіналом 1 (один), 3 (три), 5 (п'ять), 10 (десять), 25 (двадцять п'ять), 50 (п'ятдесят), 100 (сто), 200 (двісті), 500 (п'ятсот), 1000 (одна тисяча), 2000 (дві тисячі), 5000 (п'ять тисяч) карбованців протягом 1992 - 1996 років;
- стягнути з Національного банку України на користь позивача 200000 (двісті тисяч) гривень компенсації за моральну шкоду, завдану порушенням Національним банком України особистих немайнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2на банкнотах номіналом 200 гривень зразка 2001 року;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України до 01 червня 2008 р. вилучити з обігу всі примірники банкнот номіналом 200 гривень зразка 2001 року, у яких вміщено з порушенням авторських особистих немайнових та майнових прав позивача та без зазначення імені позивача як автора твору - зображення Либіді з твору скульптури „ІНФОРМАЦІЯ_1”, права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України до 01 червня 2008 р. передати позивачу всі випущені в 2001 - 2007 роках примірники банкноти номіналом 200 гривень зразка 2001 року, у яких вміщено з порушенням авторських особистих немайнових та майнових прав позивача та без зазначення імені позивача як автора твору - зображення Либіді з твору скульптури „ІНФОРМАЦІЯ_1”, права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України здійснити за власний рахунок протягом місяця з дня вступу рішення суду у законну силу публікацію в газетах „Урядовий кур`єр” та в „Офіційному віснику України” прийнятого судом за цим позовом рішення;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України до 01 червня 2008 р. здійснити за власний рахунок публікацію в газетах „Урядовий кур`єр” та „Голос України” інформації про допущене з боку Національного банку України порушення та про те, що авторство на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2, та частина якої використана на банкноті номіналом 200 гривень зразка 2001 року, належить автору ОСОБА_1.
Представники позивача з'явившись в судове засідання, підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, подали уточнення та зміни до позовної заяви, відповідно до яких вимоги про стягнення коштів пред'явили до Державного казначейства України та просили наступне:
- визнати Національний банк України порушником авторських майнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2, на банкнотах номіналом 200 гривень зразка 2001 року за період з 01 січня 2005 р. по 31 серпня 2005 р. включно, та порушником авторських особистих немайнових прав позивача на зазначений твір на банкнотах номіналом 200 гривень зразка 2001 року;
- визнати Національний банк України порушником авторських особистих немайнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2, на купонах багаторазового використання номіналом 1 (один), 3 (три), 5 (п'ять), 10 (десять), 25 (двадцять п'ять), 50 (п'ятдесят), 100 (сто), 200 (двісті), 500 (п'ятсот), 1000 (одна тисяча), 2000 (дві тисячі), 5000 (п'ять тисяч) карбованців протягом 1992 - 1996 років;
- стягнути з Державного казначейства України на користь позивача компенсацію у розмірі 11104 мінімальних заробітних плат, а саме, 3159088 (три мільйони сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят вісім) гривень за порушення Національним банком України авторських майнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2на банкнотах номіналом 200 гривень зразка 2001 року за період з 01 січня 2005 р. по 31 серпня 2005 р. включно;
- стягнути з Державного казначейства України на користь позивача 100000 (сто тисяч) гривень компенсації за моральну шкоду, завдану порушенням Національним банком України особистих немайнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2, на купонах багаторазового використання номіналом 1 (один), 3 (три), 5 (п'ять), 10 (десять), 25 (двадцять п'ять), 50 (п'ятдесят), 100 (сто), 200 (двісті), 500 (п'ятсот), 1000 (одна тисяча), 2000 (дві тисячі), 5000 (п'ять тисяч) карбованців протягом 1992 - 1996 років;
- стягнути з Державного казначейства України на користь позивача 200000 (двісті тисяч) гривень компенсації за моральну шкоду, завдану порушенням Національним банком України особистих немайнових прав позивача на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2на банкнотах номіналом 200 гривень зразка 2001 року;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України до 01 червня 2008 р. вилучити з обігу всі примірники банкнот номіналом 200 гривень зразка 2001 року, у яких вміщено з порушенням авторських особистих немайнових та майнових прав позивача та без зазначення імені позивача як автора твору - зображення Либіді з твору скульптури „ІНФОРМАЦІЯ_1”, права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України до 01 червня 2008 р. передати позивачу всі випущені в 2001 - 2007 роках примірники банкноти номіналом 200 гривень зразка 2001 року, у яких вміщено з порушенням авторських особистих немайнових та майнових прав позивача та без зазначення імені позивача як автора твору - зображення Либіді з твору скульптури „ІНФОРМАЦІЯ_1”, права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України здійснити за власний рахунок протягом місяця з дня вступу рішення суду у законну силу публікацію в газетах „Урядовий кур`єр” та в „Офіційному віснику України” прийнятого судом за цим позовом рішення;
- постановити рішення, яким зобов`язати Національний банк України до 01 червня 2008 р. здійснити за власний рахунок публікацію в газетах „Урядовий кур`єр” та „Голос України” інформації про допущене з боку Національного банку України порушення та про те, що авторство на твір скульптури «ІНФОРМАЦІЯ_1», права на який засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р. НОМЕР_1та НОМЕР_2, та частина якої використана на банкноті номіналом 200 гривень зразка 2001 року, належить автору ОСОБА_1.
Представники відповідача Національний банк України з'явившись в судове засідання, заперечували проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що хоча і на вищевказаних грошових купюрах зображено частину твору позивача (постать Либіді), але таке використання є правомірним з урахуванням норм ст.ст. 473, 489 ЦК України 1963 року, який частково підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки друк всіх грошових купюр відбувався у 1992-1993 роках. Крім того, зазначили, що згідно ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права» грошові знаки не є об'єктом авторського права, їх дизайн розроблявся іноземною фірмою на підставі договору з НБУ і останній не мав можливості здійснити будь-який вплив на дизайн, форму та інші елементи купюр, і на цій підставі не визнав порушення прав позивача .
Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд на повідомив, за таких обставин суд визнав можливим слухати справу у відсутність представника Державного казначейства України.
Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд вважає, що в позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в 1960-1979 роках позивачем було створено твір (скульптурна композиція) „ІНФОРМАЦІЯ_1”, який був встановлений в 1982 р. у паpку імені Примакова у м. Києві як основна частина „Пам`ятного знаку на відзнаку заснування м. Києва”, авторське право на вказаний твіp належить позивачу. Виключні майнові та особисті немайнові права автора на твір засвідчені Свідоцтвами України про державну реєстрацію прав автора на твір від 17 липня 1996 р.: НОМЕР_1(на твір скульптури „ІНФОРМАЦІЯ_1”) та НОМЕР_2(малюнок „ІНФОРМАЦІЯ_1”), інформація про належність авторського права позивачеві була опублікована 27 червня 1998 р. в газеті „Урядовий кур'єр” № 121-122 , а також вміщена також вміщена у численному ряді словників, зокрема, в Украинском советском энциклопедическом словаре (К., 1989. - Т. 3. - С. 208 (іллюстр.), які позивачем надано до матеріалів позовної заяви .
У 1992 - 1996 роках Національним Банком України було вперше використано твір ”ІНФОРМАЦІЯ_1” на купонах багаторазового використання номіналом від 1 карбованця до 5000 карбованців, авторська винагорода за використання твору виплачена не була, ім'я автора та назва твору на купонах зазначені також не були . У серпні 2001 року Національний Банк України вперше ввів в обіг банкноти номіналом 200 гривень . На звороті зазначеної банкноти зображено частину твору позивача „ІНФОРМАЦІЯ_1”, а саме: постать Либіді, що не заперечувалося представниками відповідача в судовому засіданні . З пояснень представників відповідача вбачається, що 200 гривневі банкноти до кінця 1993 року були затверджені до друку, виготовлені, доставлені на територію України і зберігались в сховищах Національного банку України та його територіальних управлінь. Листом від 11 січня 2005 р. позивач повідомив відповідача про порушення ним авторських особистих немайнових та майнових прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та запропонував йому викупити ці права на підставі авторського договору з виплатою одноразової винагороди. Однак, відповідач відмовився укласти авторський договір, 01.03.2007р. Постановою Національного банку України № 70 від 01.03.2007р. було затверджено введення в обіг з 28 травня 2007 року банкнот номіналом 200 гривень нового зразка 2007 року , згідно із ч. 2 зазначеної постанови зазначено, що банкноти номіналом 200 гривень зразка 2007 року перебувають в обігу разом з банкнотами номіналом 200 гривень зразка 2001 року, таким чином, банкноти зразка 2001 року не вилучені відповідачем з обігу до цього часу.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом IV ЦК УРСР 1963 року щодо правовідносин по захисту виключного немайнового та майнового авторських прав на твір позивача, частина якого відтворена на купонах багаторазового використання номіналом від 1 карбованця до 5000 карбованців, випуску 1993 року та в частині, що стосується виготовлення банкнот номіналом 200 гривень зразка 2001 року, які також були надруковані у 1993 році. Решта правовідносин регулюється Законом України “Про авторське право та суміжні права”, який набув чинності з 24.02.1994 року та чинним ЦК України .
Статтею 438 ЦК України 2003 року , 475 ЦК УРСР 1963 року та ст. 14 Закону України „Про авторське право і суміжні права”( В редакції Закону № 2627-III від 11.07.2001р.) встановлено, що автору належить, зокрема, таке особисте немайнове право, як право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦК України 2003 року та ч. 3 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” автору належить, зокрема, виключне право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами, зокрема відтворення та розповсюдження твору. Згідно із визначенням, наведеним у ст. 1 цього Закону, розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Всупереч вимогам вимог зазначених законів протягом періоду з 10 січня 1992р. по 1 жовтня 1994р. НБУ розповсюджував на території України купони зразка 1991р. номіналом 1, 3, 5, 10, 25 та 50 карбованців з частиною твору ОСОБА_1. „ІНФОРМАЦІЯ_1” (постаттю Либіді) без зазначення імені автора та місця знаходження твору, протягом періоду з 22 травня 1992р. по 15 березня 1995р. НБУ розповсюджував на території України купони зразка 1992р. номіналом 100 та 200 карбованців з твором ОСОБА_1. „ІНФОРМАЦІЯ_1” без зазначення імені автора та місця знаходження твору, протягом періоду з 22 червня 1992р. по 1 вересня 1995р. НБУ розповсюджував на території України купони зразка 1992р. номіналом 500 карбованців з твором ОСОБА_1. „ІНФОРМАЦІЯ_1” без зазначення імені автора та місця знаходження твору, протягом періоду з 22 червня 1992р. по 1 вересня 1996р. НБУ розповсюджував на території України купони зразка 1992, 1993 та 1995 років номіналом 1000, 2000 та 5000 карбованців з твором ОСОБА_1. „ІНФОРМАЦІЯ_1” без зазначення імені автора та місця знаходження твору.
Відповідно до ст..1,33 Закону України “Про Національний банк України” та статуту НБУ, затвердженого Постановою Президії Верховної Ради України від 07.10.1991 року, який регулював правове положення НБУ і був чинним до прийняття зазначеного закону, Національний банк України монопольно здійснює емісію грошей та організує їх обіг, а також відповідальний за їх виготовлення та зберігання, тому суд вважає, що ця установа була зобов”язана дотримуватися в здійснення своєї діяльності вимог законодавства України, в тому числі законодавства в сфері інтелектуальної власності
За наведених обставин суд вважає, що Національний банк України протягом 1992 - 1996 років неодноразово та систематично порушував авторське немайнове право скульптора на твір „ІНФОРМАЦІЯ_1” (право на ім'я) , не сплатив йому авторську винагороду. Проте, до цього часу відповідачем не вжито ніяких дій по відновленню або захисту порушеного права, в зв”язку з чим суд вважає, що позивач має право на компенсацію за порушення авторського права.
При цьому суд критично ставиться до заперечень відповідача - НБУ, згідно з якими виготовлення дизайну купонів багаторазового використання номіналом 1 (один), 3 (три), 5 (п'ять), 10 (десять), 25 (двадцять п'ять), 50 (п'ятдесят), 100 (сто), 200 (двісті), 500 (п'ятсот), 1000 (одна тисяча), 2000 (дві тисячі), 5000 (п'ять тисяч) карбованців (далі - купони багаторазового використання), а також банкнот номіналом 200 (двісті) гривень зразка 2001 року (далі - банкноти), здійснювалося в той час, коли був чинним Цивільний кодекс УРСР, зокрема ст. 489 даного закону, яка дозволяла використовувати твори образотворчого мистецтва, які знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування.
Відповідно до п.6. ст.. 489 ЦК України 1963 року допускається без згоди автора і без сплати авторської винагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твір якого використано, і джерела запозичення відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактного копіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставок і музеїв.
З огляду на зазначену норму закону відтворення творів образотворчого мистецтва допускалось без згоди автора і без сплати авторської винагороди тільки за умови обов'язкового зазначення прізвища автора та джерела запозичення, що об”єктивно відсутнє на грошових купюрах. Крім того, оцінюючи ступінь порушень прав позивача суд бере до уваги, що відповідно до пунктів 1 - 4 Протоколу, складеного між НБУ та Фірмою 22.06.1992 р., до обов'язків НБУ відносилось погодження дизайну та замовлення кількості банкнот для друку. Таким чином, НБУ, всупереч його письмовим поясненням наданим до суду, мав практичну можливість ще в 1993 році внести будь-які зміни в банкноти та купони багаторазового використання, так як узгодження дизайну цих грошових знаків було безпосереднім обов'язком НБУ. Більш того, випуск в обіг грошових знаків планувався на території України, отже НБУ повинен був діяти в межах чинного на той час законодавства України в сфері охорони авторського права. Крім того, перед введенням в обіг грошових знаків НБУ повинен був самостійно здійснити перевірку на предмет відповідності елементів дизайну купонів та 200-гривневої банкноти вимогам норм в том числі законодавства, яке регулює правовідносини в сфері авторського права.
При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача на ту обставину, що публікація в ілюстрованому каталозі „Банкноти та монети України” в 2001 та 2005 роках даних про те, що автором скульптурної постаті Либіді є скульптор ОСОБА_1, є достатнім зазначенням прізвища автора, оскільки технічно є неможливим вмістити в дизайн купюр прізвища автора. Вказану дію суд вважає такою, що не є виконанням вимоги закону про обов'язкове зазначення джерела запозичення та імені автора, з огляду нам безальтернативну вимогу ст.. 489 ЦК України 1963 року зазначати ім'я автора твору та джерела запозичення твору при використанні об”єкта авторського права. Крім того, публікація ілюстрованого каталогу „Банкноти та монети України” відбулася лише у 2001 , а не у 1993 році .
За наведених обставин заперечення відповідача в цій частині суд розцінює як нелогічне та не обґрунтоване, а його дії при використанні твору образотворчого мистецтва (скульптури) „ІНФОРМАЦІЯ_1" на купонах багаторазового використання та банкнотах щодо не зазначення ані прізвища автора ОСОБА_1., ані джерела запозичення скульптури порушенням положень ч. 1 ст. 475 , 489 ЦК УРСР, ст. 13 Закону України „Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону від 23.12.1993р. та ст. 14 в редакції цього Закону від 11.07.2001р., ст. 438 ЦК України, що визначають порядок охорони особистих немайнових прав автора.
При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача, згідно з якими одночасно використовується ЦК УРСР, ст.ст. 473-513 якого втратили силу 30 березня 1994р., та ст. 10 Закону України .,Про авторське право і суміжні права", згідно з якими на грошові знаки не розповсюджується правова охорона авторського права, оскільки предметом спору є використання саме твору ОСОБА_1. та самостійної частини цього твору, а не авторських прав на дизайн купонів та банкноти з урахуванням сфери застосування .
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про авторське право і суміжні права” частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону”.
При вирішенні позовних вимог в частині компенсації за порушення авторського немайнового права суд бере до уваги, що НБУ здійснював розповсюдження купонів багаторазового використання протягом 1993 - 1995 років, а також розповсюдження банкнот зразка 2001 року протягом 2001 - 2008 років.У період з 22 серпня 2001р. по 01.01.2008р. банкнот номіналом 200 гривень зразка 2001р. НБУ випущено в обіг у кількості 183,3 млн. одиниць. Право позивача на винагороду за використання частини його твору на банкноті номіналом 200 гривень передбачено ст. 445 ЦК України та ч. 5 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону № 2627-III від 11.07.2001р., згідно з якими автор має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
З урахуванням тривалості порушення майнових авторських прав позивача, способу їх вчинення - шляхом відтворення частини твору на засобах платежу в державі, кількості випущених зразків, не вчинення будь-яких дій щодо припинення допущеного порушення після отримання відповідного повідомлення, суд вважає достатнім для компенсації порушення авторського права позивача стягнути 300 000,0 гривень.
Відповідно до ст.52 Закону України “Про авторське та суміжні права” у випадку порушення будь-якою особою авторського права, суб”єкт авторського права, зокрема, має право на подачу позову про відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням зазначених вимог закону, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні встановлено неправомірність дії відповідача НБУ в частині порушення авторських прав позивача, вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки факт її спричинення діями відповідача суд вважає доведеним, при цьому суд бере до уваги, що відповідачам було достовірно відомо про те, кому саме належать виключні майнові та немайнові права на твір, який останнім використовувався без дозволу, натомість таке використання припинено не було, мало загальнодержавний спосіб розповсюдження та тривалий характер, не вчинювалися дії щодо укладення ліцензійного або іншого договору, не здійснювалося пропозиції будь-якої оплати . Оцінюючи розмір заподіяної моральної шкоди позивачу , суд вважає, що визначена в позовній заяві сума є завищеною і вважає достатнім стягнути 50000,0 гривень за порушення особистих немайнових прав позивача за неправомірне використання твору позивача на українських купонах багаторазового використання та 100000,0 гривень за порушення особистих немайнових прав позивача при виготовленні та використанні як засобу платежу купюри номіналом 200 гривень зразка 2001 року.
Вимоги позивача щодо вилучення з обігу купюр номіналом 200 гривень зразка 2001 року та зобов”язання здійснити відповідні публікації в пресі, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням достатньої сатисфакції, застосованої судом у виді стягнення компенсації за порушення авторського права та присудженого розміру моральної шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави або органу місцевого самоврядування матеріальної й моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень.
Ст.. 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними дією чи бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Таким чином, відповідальність за шкоду, яка була спричинена органом державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які належать йому на праві власності. Оскільки розпорядження майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, то саме вказані фінансові органи повинні бути відповідачами по майнових позовах, які випливають з таких правовідносин.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету, що передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Статтею 25 цього Кодексу встановлено, що Державне казначейство здійснює безперечне списання з рахунків, на яких враховуються засоби Державного бюджету й місцевих бюджетів, по рішеннях, які були прийняті державним органом, який, відповідно до закону, має право на його застосування.
Таким чином, відшкодування позивачеві шкоди, заподіяної незаконними діями Національного банку України, повинно бути здійсненоя державою (в особі фінансового органу, через який відбувається розпорядження грошовими коштами держави) - за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Національним банком України - за рахунок коштів, які виділялися державою на утримування банку для здійснення в покладених на нього державою функцій.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача - Національного банку України , а судовий збір з огляду на п. 29 ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито” підлягають компенсації за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 56 Конституції України ст.475,489 ЦК УРСР 1963 року, ст..ст.. 441,1173 ЦК України 2003 року ст.. 10,14,15,31-33,52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, ст.. 1,33 Закону України “Про Національний банк України ”, ст. 5,57-60,62, 88, 212-215ЦПК України , суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1до Національного банку України, Державного казначейства України про визнання авторських майнових та особистих немайнових прав на твір порушеними, стягнення компенсації за порушення авторських майнових та особистих немайнових прав на твір, стягнення компенсації за моральну шкоду завдану порушенням авторських майнових та особистих немайнових прав на твір та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1компенсацію за порушення авторського майнового права на твір скульптури “ІНФОРМАЦІЯ_1” у розмірі 300 000,0 гривень, відшкодування моральної шкоди за порушення авторських немайнових прав у розмірі 150 000,0 гривень, а всього стягнути 450 000,0 (чотириста п”ятдесят тисяч) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Національного банку України на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Судовий збір у розмірі 1700,0 гривень компенсувати за рахунок держави.
На Рішення може бути принесено апеляцію шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, з подачею в подальшому апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі такої заяви до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Это скульптор Василий Бородай, автор памятника основателям Киева, требовал компенсацию за нарушение авторского права Нацбанком: [Скрытый текст]
Отказали ему в апелляции и в ВСУ но результат ЕСПЧ не известен он умер в 2010 г. и пока решение ЕСПЧ по его делу найти не удалось (м.б. они закрыли дело в связи со смертью истеца)
Это скульптор Василий Бородай, автор памятника основателям Киева, требовал компенсацию за нарушение авторского права ...
Похожая история была и с билетами на общественный транспорт.
Большие розовые успели походить недолго; их изъяли из обращения и срочно печатали в новом дизайне, уже без Лыбеди.
для интереса:
некто судился с НБУ из-за дизайна гривны..
Сава писал(а):
Похожая история была и с билетами...
Еще ранее подобная история была ещё в царское время с 500-рублевыми банкнотами. Правда тогда все разрешилось по совести.
На купюре 1898 года портрет Петра Первого с той же скульптуры Антокольского, что и на современной купюре. Остроумным способом Антокольский обратил внимание министра финансов С. Ю. Витте на вопрос неурегулированности их отношений в части авторских прав. В марте 1900 года Антокольский написал Витте из Парижа: «… Будучи недавно в Петербурге, мне случилось видеть новые пятисотрублевые кредитные билеты с изображением портрета императора Петра I со статуи моей работы. Я был очень польщён такой честью, которая редко выпадает художникам при их жизни. Но так как обыкновенно издатели имеют любезность посылать автору известное количество экземпляров, то не будет ли ваше высокопревосходительство столь милостивы сделать распоряжение об оказании и мне подобной же любезности, которою были бы очень довольны мои кредиторы, да и я не меньше…». Министр финансов отдал распоряжение директору Экспедиции заготовления государственных бумаг князю Б. Б. Голицыну о выделении Антокольскому четырёх кредитных билетов пятисотрублёвого достоинства
С учетом тогдашнего курса, оплата авторских прав оказалась достаточно солидной.
Для интереса информация про доставку гривны в Украину:
14 серпня 1992 року Голова Служби безпеки України Є.К. Марчук підписав план оперативно-бойової операції «Щит України-2» стосовно доставки із-за кордону української гривні, віддрукованою канадською компанією «Canadian Bank Note Company». Очолювати оперативну групу було призначено В.В. Крутова, який вже мав досвід доставки віддрукованих за кордоном купонів багаторазового використання в Україну у 1991 році.
На стадії підготовки до проведення операції керівництвом Служби безпеки України було обрано морський шлях доставки цінного вантажу в Україну, оскільки це було дешевше, ніж перевозити грошові знаки повітряним транспортом.
Для виконання операції було підібрано та підготовлено спеціальну групу в яку увійшли сім офіцерів з групи «С» з огляду на витривалість знаходження в обмеженому просторі зі зброєю в руках, психологічну врівноваженість, добре здоров'я: С.Г. Качанов, В.В. Кирилін, Е.В. Мельников, С.С. Рапаєв, Ю.М. Скарбенчук, О.М. Поліщук та І.О. Янович. Також участь у рейсі узяв директор департаменту банківської безпеки Національного Банку України І.П. Черник.
З метою дотримання режиму секретності проведення операції, було обрано цивільний сухогруз Чорноморського Морського Пароплавства «Петр Алейников» (158 метрів довжина, водотонажність - 24,5 тисячі тонн, крейсерська швидкість – 17 вузлів).
Відповідно до встановлених міжнародних норм чисельність екіпажу морського судна такого класу мала не перевищувати 32 чоловік екіпажу, при загальній кількості людей на борту корабля - 40 чоловік.
У зв’язку із цим члени спецпідрозділу на чолі з В.В. Крутовим, що мали забезпечити охорону корабля та його майбутнього вантажу офіційно працевлаштувались на «Петр Алейников» як члени корабельної команди. Інші члени команди також були ретельно підібрані для рейсу, оскільки у випадку непередбаченої ситуації на них покладались функції бійців спецпідрозділу.
Про маршрут та інші подробиці проведення операції були обізнані керівництво країни, голова Служби безпеки України, В.В. Крутов з бійцями та капитан корабля Ю.Л. Алаликін. Інші члени екіпажу про подробиці операції не були обізнані.
19 серпня 1992 року «Петр Алейников» вийшов з порту Іллічівськ. Згідно документам, він прямував до Канади з метою отримання там гуманітарної допомоги від української діаспори.
Під час рейсу В.В. Крутов та його підлеглі проводили тренування по рукопашному бою, бойовій та огневій підготовці. Моделювали ситуації щодо захисту судна та членів екіпажу в різних умовах, у тому числі й в умовах захоплення корабля пиратами чи екстреної евакуації з судна.
Прямуючи через Босфор, «Петр Алейников» йшов під турецьким прапором, а після залишення територіальних вод Туреччини – під українським.
З огляду на те, що вантажні морські судна як правило не плавають без вантажу, на «Петр Алейников» були завантажені порожні контейнери, котрі частково дозавантажувались на його шляху до Канади в різних портах, зокрема в італійському Салерно. Перепливши Атлантичний океан, «Петр Алейников» зайшов до затоки Святого Лаврентія й по однойменній річці піднявся до Монреалю, куди прибув 9 вересня 1992 року.
На пирсі корабель вже чекала частина контейнерів з українською валютою, яку В.В. Крутов та його бійці одразу ж взяли під охорону. Були вжиті заходи щодо нерозголошення місцевій українській діаспорі про перебування українського судна у Монреалі з метою запобігання привернення до нього уваги.
В супроводі поліцейських, контейнери з банкнотами гривень протягом трьох днів привозили з банкнотної фабрики, розташованої в Оттаві. Всього було доставлено 105 контейнерів, які 13 вересня 1992 року завантажили на корабель. Люки на контейнерах заварили, опечатали та виставили охорону. Канадська сторона відповідала за збереження вантажу лише в межах території Канади, за що їй було виплачено 132 000 доларів США. Подальшу схоронність вантажу мала вже забезпечувати Україна.
При виході з Монреалю на «Петр Алейников» вийшла з ладу супутникова антена. Оскільки виходити в океан без зв’язку з цінним вантажем було досить ризиковано, В. Крутов вважав за необхідне затриматися для полагодження антени. Проте, з огляду на те, що стоянка у порту коштувала значних грошей, капитан корабля Алаликін переконав В. Крутова йти по радіо, а супутниковий зв'язок полагодити вже по дорозі.
Вийшовши по річці в океан, «Петр Алейников» став за островом Антикості й через кілька діб полагодив зв'язок. Наступні чотири доби після цього, на шляху корабля не зустрілось жодного судна. На п’яту добу «Петр Алейников» дивом уникнув зіткнення з венесуельським сухогрузом, що прямував з грузом бананів до Скандинавії, коли їх курси майже перетнулись в одній точці.
На зворотному шляху «Петр Алейников» зайшов на Мальту, де в ніч з 22 на 23 вересня 1992 року додатково завантажив 23 контейнери з банкнотами номіналом 50 й 100 гривень, віддрукованими філіалом англійської фірми «Thomas De La Rue Ltd.». Попередньо про цей захід на Мальту знали лише І. Черник, капітан судна Алаликін та В. Крутов як керівник групи супроводу.
2 жовтня 1992 року «Петр Алейников» прибув до порту Жовтневе Миколаївської області. Наступного дня першу партію контейнерів перевантажили на теплохід класу «річка-море» «Славутич-17», і він під охороною співробітників Служби безпеки України вирушив до Києва. 4 жовтня до столиці пішло ще одне судно – «Славутич-18», а 5 жовтня – «Славутич-10». З такою ж різницею в добу всі три теплоходи благополучно прибули до місця призначення.
Проходження суден рікою контролювалося по всьому маршруту. Окрім підрозділів Служби безпеки України були задіяні підрозділи Міністерства внутрішніх справ. Підтримувався постійний радіозв'язок із берегом. У гирлі Дніпра і нижній його течії кораблі супроводжували прикордонні катери. Блокувалися всі мости, шлюзи та причали, які траплялися на їх шляху. В Запоріжжі було перекрито рух транспорту по греблі Дніпрогесу. Час від часу Дніпро облітали патрульні вертольоти.
Суднами цінний вантаж було доставлено до Києва, де було перезавантажено в порту на Рибальскому півострові на спецмашини та розвезено в три сховища Національного банку України.
Сухогруз «Петр Алейников» (Проект 241 (ГДР), шифр «Monsun»)
Данная серия сухогрузов строилась на судоверфи "Warnowwerft" (ГДР, г. Варнемюнде). Всего в 1979-1985 гг. построено 13 судов, из которых:
1 — для государственного морского пароходства ГДР "Deutfracht Seereederei" (г. Росток);
12 — на экспорт в Грецию (4 ед.), Того (4 ед.), Кипр (1 ед.), Сингапур (2 ед.), Либерию (1 ед.).
В 1986 г. три уже действующих судна серии были куплены Судоимпортом СССР для
Черноморского морского пароходства ММФ СССР (порт приписки Одесса) и переименованы:
241. FANEOS — ГРИГОРИЙ КОЗИНЦЕВ, 1979, IMO 7706835.
242. FILON — ПЁТР АЛЕЙНИКОВ, 1980, IMO 7706847.
246. ATHENIAN SPIRIT — ВАЛЕНТИН ЗОЛОТАРЁВ, 1983, IMO 8120832.
После уничтожения ЧМП «Пётр Алейников» в 1996г. ушел с молотка к иностранному владельцу, назвавшего его «Karlina», а в 1999г. – «Clio».
Корабли доставившие гривну в Киев
Славутич-10
Тип: Славутич
Проект: Д-080
Строительный №: 10
Место постройки: Киевский ССРЗ СССР Киев
Построено: 1988
Списано: 13.02.2011
Приписка: Занзибар Танзания
Владелец: Umar Denizcelik VE Orman Турция
IMO: 8841498
Позывной: 5IM373
Текущее состояние: затонуло
13 февраля 2011 года во время шторма переломилось и затонуло в акватории порта Сочи.
Источник: [Скрытый текст]
Славутич-17
Тип: Славутич
Проект: Д-080М
Строительный №: 17
Место постройки: Киевский ССРЗ Украина Киев
Построено: 1991
Приписка: Херсон Украина
Владелец: ПАО СК Укрречфлот Украина
IMO: 8892136
MMSI: 272064000
Регистровый №: 2-010211
Регистр: РСУ
Формула класса: Э+М-СП2,5(ЛЁД20)
Позывной: ENYR
Текущее состояние: Не эксплуатируется
Источник: [Скрытый текст]
Славутич-18
Тип: Славутич
Проект: Д-080МК
Строительный №: 18
Место постройки: Киевский ССРЗ Украина Киев
Построено: 1992
Приписка: Херсон Украина
Владелец: ПАО СК Укрречфлот Украина
MMSI: 272065000
Регистровый №: 010212
Регистр: РСУ
Формула класса: Э+М-СП2,5(ЛЁД20)
Позывной: USMH
Текущее состояние: Работает
Источник: [Скрытый текст]
из всех гривен выпущенных в оборот с 1992 года на мой взгляд самым редким для коллекции есть образец юбилейных 50 гривен 2011 года. В отличие от других образцов его и на аукционах не встретишь
из всех гривен выпущенных в оборот с 1992 года на мой взгляд самым редким для коллекции есть образец юбилейных 50 гривен 2011 года. В отличие от других образцов его и на аукционах не встретишь
Canadian Firm to Print Ukraine's Money : Company Hopes to Use Job to Get Business From Other New States
January 01, 1992|MARY WILLIAMS WALSH | TIMES STAFF WRITER
TORONTO — When an independent Ukraine starts using its new money this year, the bills will be the handiwork of a Canadian printing concern, Canadian Bank Note Co.
Canadian Bank Note will print 1.5 billion bills for Ukraine, enough paper to fill 39 jumbo jets, according to corporate secretary Shirley Arends.
She said the company hopes to use the Ukrainian contract as a jumping-off point for negotiating currency-printing deals with the other new countries that were until recently Soviet republics.
Arends said that it is not yet sure what the new currency will look like but that it is being designed by two Ukrainian artists and will be "very typical of old Ukraine." The money may be called the hyrvnia, which was the name of the Ukrainian currency before V. I. Lenin's Soviet state absorbed Ukraine and introduced the ruble.
The name may still be changed, however, since many people outside Ukraine have a hard time pronouncing hyrvnia.
At the moment, Ukrainians are still using the ruble, although the currency's value is in free fall. To keep ruble-rich Ukrainians from hoarding foodstuffs or other goods, then selling them on the black market, the Ukrainian government has also issued ration coupons that consumers must use in making purchases.
Arends said the company has promised Ukrainian authorities that it will deliver the entire order of new currency by the end of June. "In a normal company, it would take a year" to print such a large quantity of notes, she said.
The contract for the hyrvnia, with a value of about $32 million, is Canadian Bank Note's largest overseas order to date.
Arends said Canadian Bank Note had a competitive edge in the bidding for the contract because of Canada's large and well-organized Ukrainian community. Out of a population of 27 million, 1 million Canadians are of Ukrainian descent.
In February, she said, she took a call from a Ukrainian-Canadian in Ottawa who had been asked by the Ukrainian Parliament in Kiev to advise how the emerging nation could produce and circulate a new currency.
Canadian Bank Note expressed interest in bidding for the contract, and last summer a delegation of Ukrainians visited the company to talk business.
Ukrainian-speaking lawyers at two Toronto law firms acted for Canadian Bank Note and for the Ukrainian Central Bank.
The parties signed a letter of intent in New York City in September, Arends said, but the deal was not publicized because Ukraine was not yet independent, and diplomatic recognition from the West was not yet assured.
Arends said that Ukraine will pay her company in hard currency, not the hyrvnia itself. Despite the turbulence in the collapsing Soviet Union, she said Canadian Bank Note is confident that the new nation will be able to pay the printing bill.
In addition to printing and shipping enough hyrvnia notes to last Ukraine for its first two years as a new nation, Canadian Bank Note also intends to set up a printing company in Kiev. The new printing concern is to be half-owned by Canadian Bank Note and half by the government of Ukraine and is planned to have the capacity to print everything Canadian Bank Note's existing Canadian facilities can do.
At present, Canadian Bank Note employs about 350 people, Arends said, and prints passports, postage stamps and securities certificates in addition to money.
She said Canadian Bank Note hopes to use the new, Kiev-based company to tender bids for currencies and other negotiable instruments of the newly emerging countries of the old Soviet Union.
"We obviously will spend a lot of our time in training" Ukrainian personnel, she said. "But we're starting from a very sound base. Eastern Europe is very advanced in terms of high-tech. The one thing they have in Eastern Europe is education."
[Скрытый текст]
Интересно. Вот такой из вариантов значка гривны предлагался в 2003 году
Харьковские математики, сотрудники Национального технического университета «Харьковский политехнический институт» Александр Григорьев и Евгений Гомозов предложили создать символ украинской валюты еще в 2001 году. Они отправили тогда в редакцию «Ивестиционной газеты» письмо с предложением провести открытый конкурс под девизом «знак гривни». По аналогии с народной акцией «знак рубля», которая была организована в России еженедельником «Деньги». И привели в этом письме свой вариант знака — . Не правда ли, вызывает мгновенную ассоциацию с малым гербом Украины, тризубом? Знак совпадает по форме с греческой (и древнеславянской) буквой Щ («пси»), соответственно, для него можно использовать уже имеющуюся букву в редакторе Word. Этот символ легко запоминается, его можно использовать как при компьютерном наборе, так и при написании текста от руки. Для получения же канонического валютного знака достаточно лишь перечеркнуть Щ у основания одной горизонтальной чертой.
— Мы готовы выполнить всю техническую часть по скорейшему внедрению победившего знака гривни, — заявил ректор Национального технического университета «ХПИ» Леонид Товажнянский. — Имеется в виду не только разработка компьютерного варианта знака, но и всей документации по изменению стандартов, в том числе и международных, на компьютерные шрифты. Причём всё это на безвозмездной основе и независимо от того, победит ли харьковский знак-тризуб или нет. Соответствующие предложения мы направили в НБУ сразу же после объявления конкурса.
[Скрытый текст]
НБУ с 1997 года имеет эмблему и логотип, БМД НБУ с 1999 имеет свой логотип и знак.
У Малинской фабрики банкнотного паперу НБУ оказывается тоже есть свой логотип правда особо не афишируемый.
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах Вы не можете присоединять файлы в этом форуме Вы можете скачивать файлы из этого форума
